Запоріжжя

Рятувальники

Це подарунок від моєї дочки. Вона зробила його і подарувала мені на початку війни. Він завжди зі мною, як талісман та оберіг.

Таких будинків тут багато. Про один із них розповідає рятувальник Дмитро:

Ми піднялися на четвертий поверх по драбині і почали шукати людей. Сусіди сказали, що в тій квартирі жила пара, жінка вагітна. Ми тримали голосовий контакт із ними. У чоловіка були поранення, тому ми намагалися якомога швидше дістати їх, вони були затиснуті між бетонними плитами. Діяти треба було швидко, бо стіни були пошкоджені і могли обвалитися у будь-який момент.

Олександр, який також бере участь в евакуаціях, додає, що перші два місяці він та його колеги жили у частині, намагаючись адаптуватися до нових викликів:

У перші дні повномасштабної війни треба було швидко знайти себе.

Паперова робота, яка була раніше, відійшла на другий план. Насамперед треба було допомагати людям.

Доводилося швидко адаптуватися, змінювати підходи до роботи. Ніхто не думав, що колись буде війна, будуть евакуації. Але ми така служба, завжди готові прийти на допомогу.

Ілля, начальник відділу психологічного забезпечення, пояснює це:

У таких ситуаціях вмикається режим підвищеної функціональності. Бо якщо все пропускати через себе, можна з'їхати з глузду. Ти розумієш, що треба працювати, виконувати свої обов'язки.

Запоріжжя тримається. І його рятувальники — разом із ним.

З того
ж міста

переглянути

Поліція

(Запоріжжя)